Чи віддавати до школи з 6 років?

На користь шести років наводяться аргументи типу: «він/вона – дуже розвинена дитина», «хлопчикові краще піти з 6 років, щоб встигнути вступити до армії», «діти моїх знайомих пішли з шести – і нічого» – і ще безліч інших резонів.
Серед них достатніми підставами для вступу до школи з 6 років можна назвати наступні:
- дитина справді добре читає, рахує і, можливо, навіть пише;
- дитина здорова,  не належить до часто хворіючих (понад 5-6 разів на рік) дітей – тобто, у дитини міцний імунітет, немає хронічних захворювань і вже тим більше немає таких особливостей розвитку, як гіперактивність, синдром дефіциту уваги (проблеми з концентрацією маються на увазі), аутизм, затримка психічного розвитку та інші подібні порушення;
- дитина добре соціально адаптована, легко налагоджує контакти і, бажано, має досвід відвідування дитячих дошкільних установ (дитячих садків,будь-яких дитячих колективів);
- дитина добре орієнтується в навколишньому світі, знає повні прізвище, ім'я та по батькові батьків, їх рід занять, свою адресу, телефони батьківські і домашній, розуміє призначення школи і правила навчання в ній;
- дитина добре володіє мовою, не заїкається, досить чітко вимовляє всі звуки, має достатній для свого віку словниковий запас;
- у дитини адекватна самооцінка, низька тривожність і стомлюваність, невисока емоційна збудливість, розвинена самостійність;
- дорога в школу не занадто довга, не більше 20-30 хвилин – інакше дитина втомиться ще до початку навчального дня.

Увага, батьки: тільки при поєднанні всіх перерахованих вище факторів похід у школу шестирічки буде виправданий.
Необхідно тверезо і об'єктивно зважити свої можливості.

Наприклад, якщо дитина відмінно рахує – це ще не показник шкільної зрілості. Чи  може утримувати увагу на одному і тому ж предметі протягом не менше 15 хвилин? Чи хороші успіхи в письмі, як і в математиці? Пише він друкованими літерами або ж прописними? (А це колосальна різниця: якщо малюк пише друкованими літерами, не факт, що його дрібна моторика готова до відтворення тих елементів, які передбачені у віці 7 років – а саме до цього віку остаточно «дозріває» дрібна моторика кисті і пальчиків). І взагалі – чи хоче сама дитина в школу?
Плюс ще важливий момент: розвинена дитина і готова до школи дитина – це не одне і те ж. Навченість – це ті вміння і навички, якими дитину навчили: уміння писати, читати, рахувати. Інтелектуальний розвиток – це розумовий потенціал, здатність дитини до самостійного навчання, до вирішення проблемних завдань. Наприклад, завдання по адаптації в новому колективі та до вимог сторонніх, але значущих дорослих; завдань по наполегливій і самостійній роботі над чимось важким і тим, що вимагає зусиль.

Тобто, навченість і загальний рівень розвитку – в тому числі і емоційного – це зовсім не синоніми!
І, крім усього іншого, окрім навченості і посидючості, є здоров'я та імунне навантаження. Тобто, першокласник повинен бути настільки фізично і імунно сильний, щоб, потрапивши в клас з 20-30 іншими дітьми, мав сили відпрацювати свій робочий день і плюс протистояти неминучим у великому колективі інфекціям.
Існують методики визначення так званої «шкільної зрілості», згідно з якими в балах оцінюється готовність дитини до шкільного навчання. Якщо ви сумніваєтеся в його силах і підготовленості, сходіть на консультацію до дитячого психолога і перевірте потенціал свого чада. Якщо за вашими відчуттями і згідно з висновком психолога дитина до школи готова – немає причин не піти туди в шестирічному віці. Але якщо ні – варто все ж почекати, поки організм зміцніє і набереться сил, а нервова система дозріє.
В останній передшкільний рік слід приділити увагу зміцненню здоров'я майбутнього першокласника, а також розширенню її світогляду і загального розвитку. Буде просто чудово, якщо батьки знайдуть час, гроші і сили для навчання дитини основам читання, рахунку і письма – або своїми силами, або в дитячому закладі: це значно знизить навантаження на малюка у «великій школі».
Як правило (без натяжок та без урахування батьківських амбіцій, що спотворюють картину), реально до навчання з 6 років готові не більше 10% діточок. Іншим все ж краще іти в школу в традиційний час, які б резони не приходили на розум батькам, тому що від успішності адаптації до школи залежить дуже і дуже багато: відчуття успішності своєї особистості у самої дитини, його самооцінка, віднесення себе до «щасливих» або ж до «невдах».
Тому, замість того, щоб керуватися думками про успіхи дітей друзів і знайомих або ж міркуваннями про армію, що відносяться до туманного майбутнього,  краще тверезо оцінити сьогодення і забезпечити своїй дитині вдалий старт в естафеті довжиною в цілих 10 років.